Де патчі працюють найкраще, а де ні

Скловолокниста сітка є гнучкою та може повторювати злегка вигнуті або нерівні поверхні; металева підкладка забезпечує стійкість латки до провисання під вологим складом. Таке поєднання ідеально підходить для плоских, відкритих стін і стель.

Латка – це неправильний інструмент, коли:

1. Отвір більший, ніж площа покриття латки— більші отвори потребують ремонту з вирізанням: новий сегмент гіпсокартону, заклеєний скотчем і замазаний глиною, як шов.
2. Пошкодження являє собою активну тріщину, а не отвір— тріщини рухаються, а жорстка панель, що накладається на рухому тріщину, просто переносить її на поверхню. Тріщини належать самоклейній сітчастій стрічці, яка достатньо тонка, щоб перекривати їх, і достатньо гнучка, щоб рухатися разом зі стіною.
3. Зона ремонту – це внутрішній або зовнішній кут— жорсткість латок працює проти вас там, де дві площини зустрічаються; системи кутових штапиків та кутових стрічок — це саме те, що вам потрібно.
4. Поверхня жирна, запилена або лущиться— клей потребує міцної, чистої та сухої основи; жодна латка не тримається на крейдяній або вологій поверхні.

Що вам знадобиться

Нічого екзотичного — ремонт навмисно виконується без інструментів, що є найбільшою перевагою порівняно з латочним ремонтом:

1. універсальний ніж для обрізання вільних шматків паперу та вирізання латки до потрібного розміру, якщо потрібно
2. дрібнозернистий наждачний папір і суха тканина для підготовки поверхні та між шарами
3. готова суміш для заповнення швів (також підійде суміш для латання)
4. ніж 6 дюймів для першого шару та ніж 10 або 12 дюймів для розширювальних шарів
5.ґрунтовка та фарба для завершення

Якщо ви ремонтуєте кілька дірок в одній кімнаті, спочатку залатайте всі шари, а потім нанесіть їх по всій кімнаті — час висихання між шарами однаковий, незалежно від того, чи залатаєте ви одну дірку, чи десять, тому закладання партій заощаджує години.

Ремонт, крок за кроком

Власні інструкції виробника стискають роботу до трьох кроків; робочі деталі взяті з посібників з ремонту.

1. Підготуйте отвір.Обріжте нещільно залишений папір та нерівні краї гіпсу навколо отвору, щоб нічого не виступало під оброблену поверхню. Злегка відшліфуйте навколишню ділянку, щоб знищити блиск фарби, потім витріть пил сухою ганчіркою. Клей має бути рівною, пористою та чистою поверхнею.

2. Розмістіть пластир.Відклейте захисний папір і розмістіть латку по центру отвору металевою стороною назовні. Міцно притисніть, рухаючись від центру назовні, щоб клей повністю зачепився, а сітка лежала рівно без піднятих країв.

3. Перший шар — вбудовування.Нанесіть шпаклівку на латку за допомогою шпаклівки або шпателя для клейкої стрічки, просуваючи її крізь перфорацію сітки в отвір під нею. Мета цього шару — контакт: шпаклівка, що проштовхується крізь перфорацію, фіксує метал у стіні, а сітка, закріплена зверху, запобігає вигину поверхні. Метал повинен зникнути під шпаклівкою. Розтушуйте краї приблизно на дюйм за периметром латки. Не женіться за ідеальністю: побачити ледь помітний сітчастий візерунок після першого шару — це нормально — наступні шари існують, щоб його приховати.

4. Другий шар — розширення.Після того, як перший шар повністю висохне (від кількох годин до ночі, залежно від складу та вологості — не поспішайте), злегка відшліфуйте виступи, потім нанесіть ширший шар ножем довжиною 25 або 30 см, стоншуючи краї, щоб ремонт зливався зі стіною.

5. Третій шар і фінішне покриття.Фінальний, найширший шар після того, як другий висохне та буде відшліфований, завершує створення пера. Відшліфуйте до гладкості, потім заґрунтуйте та пофарбуйте.

Причина розширення послідовності полягає в геометрії: кожен шар відсуває лінію переходу далі від ділянки, тому око ніколи не зустрічає чіткого краю. Пропуск шарів для завершення за один прохід – найпоширеніший спосіб, через який ділянка стає видимою під фарбою.